Карантин і пандемія стали для всіх без винятку унікальним випробуванням. Ми всі опинились один на один закриті у власній реальності. Хтось страждає від самотності, а когось неабияк випробовують на міцність власні діти.
Пандемія й тотальний карантин – це ситуація, м’яко кажучи, доволі нестандартна і для більшості з нас нова й дуже стресова, тому надзвичайно важливо не втрачати принаймні віртуальний зв’язок із іншими. І під зв’язком я маю на увазі не лише важливість часто спілкуватись із друзями й родичами, але й важливість ділитись досвідом. Адже за ці 3-4-5-6 (залежно від країни) тижні (місяці?) карантину ми всі точно чогось навчились, дізнались і зрозуміли щось нове, хоч і не завжди приємне, про себе й про інших. Тому ділення досвідом може стати таким собі поштовхом для роздумів. І навіть якщо ми не знайдемо для себе щось корисне у висновках інших, то сто відсотків принаймні зупинимось і замислимось, а в такі моменти завжди народжуються якісь прості, але корисні ідеї.
Ось до чого я дійшла після десятків разів ходіння по граблях: щоденні чітки правила, завдяки яким можна легше й ефективніше пережити карантин. Не скажу, що виходить все і завжди, але ці загальні лінії дозволяють повернути обрію його нормальне горизонтальне положення.
Організувати день
1. Найголовніше – це звечора прописати чіткий розклад дня.
Не генеральний план, а саме розклад по годинах. Це може звучати трохи напряжно, але на практиці лише це дозволяє не втрачати контроль над ситуацією в домі.
В розклад чітко прописати час для себе. Наприклад: коли один спить, інший дивиться мультик, то я – читаю і п’ю каву. Це надзвичайно важливо.
Не варто очікувати, що вільний час з’явиться сам, бо він не з’явиться ніколи, якщо його не запланувати.
Наявність розкладу дозволяє більш-менш об’єктивно оцінити власний день й уникнути всім знайомого «день пройшов, а я наче нічого й не зробила». Бо потім дивишся план дня і розумієш: сьогодні було прання, навчання, фізичні вправи, пилосос, готування, дитячі ігри й купа змінених підгузків… Тож це нормально, що я змучена. Плюс, розклад дозволяє переоцінити пріоритети: зменшити кількість завдань на кожен день, себто щось викинути, або на щось інше замінити, й бути більш ефективними, а як результат – спокійнішими.
І найголовніше: завжди планувати на кожен день лише одну глобальну справу. Тобто «прибрати в шафі, попрасувати, перебрати комору» – це точно не підходить… Краще мати окремо від розкладу ще й чітко прописаний перелік таких «глобальних» справ і з нього вже вибирати щось одне на кожен день. Інакше виходить так, що багато чого із запланованого не було зроблено й десь в середині підкрадається незадоволення собою. Тому одна глобальна справа на день. Зроблено, закреслено.
2. Фізична активність і карантин.
Залишати власні вправи на вечір – ризиковано, бо під вечір сил реально мінімум. А от діти після обіду як раз більш активні і менш сконцентровані, тому на цей час (але трошки подалі від нічного сну) краще запланувати реально активні ігри (естафети із біганням, футбол тощо), щоб малеча випустила енергію й емоції.
Стосовно власних фізичних вправ… Як на мене, то краще підписати себе на якійсь платний онлайн курс, адже витрачені гроші спонукають не пропускати. Якщо ж такої можливості немає, то варто підібрати собі заздалегідь відео із вправами, щоб не шукати їх в момент, коли вирішено зайнятись власним тілом. Бо потім час буде витрачено на навігацію в ютубі.
3. Навчання з дитиною.
Тепер я точно знаю, що його краще перенести на першу половину дня, адже діти в цей час більш сконцентровані й відносно спокійні. Тут теж краще мати систему навіть із дошкільнятами. Адже чітка рутина допомагає їм звикнути й спокійно ставитись до навчання. Я не кажу про години сидіння за столом, але про 15-20 хвилин цікавих уроків із мамою (літери, склади, базова математика, географія… залежно від віку й інтересів).
4. Дозволити дитині нудитись.
Правда, не треба забивати їм 100 відсотків ефіру. Нехай повештається й вигадає, чим зайнятись. У всіх нас вдома точно вистачає іграшок, книжок, паперу, олівців, клею, скотчу і тд. Можна звичайно підказати, підкинути ідей, але не бути аніматором цілий день. Лише так розвивається креативність, самостійність, а у мами не їде дах.
5. Мінімум відео контенту.
Це випливає з попереднього пункту. Нехай мульти будуть, але в чіткий час, а не що разу, як комусь стало нудно.
Видихати…
6. Робити щось разом, але те, що цікавить також і маму.
Для нас такими моментами є випічка. Прості рецепти, типу печиво, яке можна замісити в одній посудині й однією ложкою, чи простий хліб і відео рецепти, кухонні фартухи… І разом побули, і відпочили, і чогось нового навчились.
7. Видихати й починати спочатку.
Комусь це прозвучить дивно, але реально допомагає частий іспит совісті: перебирати в голові, що було зроблено так, а що не зовсім вдало. Робити собі чіткі постанови («якщо зриває, то вийти в іншу кімнату і подихати»), і, найголовніше, щоразу починати спочатку, адже наша сила не втому, щоб не помилятись, а в тому, щоб піднятись після кожної помилки чи слабкості.
8. Іронія.
Так, саме вона врятує світі під час пандемії. Намагатись не драматизувати. Жарти над собою, над вірусом, або легкий тролінг дітей в даній ситуації вважаю прийнятними.
9. Ділитись з іншими не тільки негативом.
Це стосується батьків, родичів й особливо, коли вони далеко. Вони і так хвилюються, їм часто зараз просто буває страшно. Карантин лякає більшість з нас. Тож краще свої проблеми залишити для найближчих друзів, а батькам і родичам просто розповісти щось смішне, цікаве, адже діти не тільки виводять із себе, але й видають протягом дня купу унікальних перлів, які піднімуть настрій будь-якій бабусі. І ще – надсилайте батькам відео з малюками, їх це підтримає в цей період ізоляції й невизначеності.
У мене точно все це виходить далеко не щодня і не щоразу. Проте, це ті загальні лінії, які допомагають не витрати цей час просто й виключно на жаління себе.
