Метод Монтессорі — це бренд, її вважають геніальною. І ця геніальність полягає в тому, що вона зрозуміла сутність виховання малюків. Насправді в основі ідеї Марії Монтессорі закладено дуже просту думку:
виховання це природній процес, яким керує дитина; виховання не отримується завдяки словам, які чує дитина, а через персональний досвід дитини, отриманий в середовищі.
До того ж їй особисто взагалі не подобалась назва “Метод”, вона сама називали свої ідеї і рекомендації “Допомогою життю”, адже процес навчання, на її думку, це просто підтримка і підсилення здібностей дитини.
Основна ідея методу Марії Монтессорі
Для використання методу Монтессорі потрібно перш за все сприйняти дитячі здібності як факт, як основу, яка не піддається сумніву. Дитина є здібною від природи, а завдання дорослих знайти час, місце і спосіб, аби ці здібності проявились.
Дитина не стане спостережливою лише тому, що їй кажуть: “Подивись!” Для цього дитині потрібні методи, які виховують її сенсорну систему, її п’ять відчуттів. Малюки повинні мати можливість вільно досліджувати місце, в якому вона знаходяться. Себто середовище, в якому дитина проводить найбільше часу повинно надавати дитині можливість пізнавати щось нове (дзеркала, кольори, природні матеріали тощо). Саме так малюк розвиватиме власні навички (робочу пам’ять, пізнавальну гнучкість, й автономію, яка є одніє з головних цілей “методу” Монтессорі.
Ми не можемо навчити дитину говорити або ходити. Єдине, що в наших силах — це підтримати й мотивувати малюка. Покласти дитину на підлогу на живіть, підстелити тонку ковдру — це надати їй можливість розвинути мускулатуру і, з часом, самостійно підвестись на ноги. До цього ж, можна поставити навпроти малюка дзеркало, а довкола розкласти різні кольорові предмети — це і є допомога в пізнанні самого себе і світу.
Ще один цікавий елемент, Ліжко Монтессорі — це низьке ліжко без жодних огорож, яке стимулює розвиток автономності дитини і допомагає робити власні вибори. Завдяки такому ліжку малюк навчається засинати самостійно, й прокидаючись просто йти гратись.
Лінгвістичинй розвиток
Розмовляти з дитиною, спокійно й постійно від самого її народження — це єдиний метод стимулювати лінгвістичний розвиток. Головне — називати речі своїми іменами без зайвих спрощень, адже дитячий мозок — це губка, якій зовсім не складно сприймати нову інформацію. А отже не “гав”, а “пес”, і не “ам-ам” а “ходімо їсти”. Найкраща стратегія — це описувати словами все, що ми робимо: “знімаємо шкарпетку”, “замінюємо памперс”, “ти відчуваєш, яка тепла і приємна вода?” тощо.
Приблизно у віці 30 місяців дитина переходить у фазу, яку Марія Монтессорі назвала вибухом мови: все, що вона увібрала у себе від самого народження, її мозок переробив і впорядкував, перетворивши на справжню комунікацію. Це період, коли фрази стають завершеними, і кожне слово нарешті починає знаходити своє місце у реченні. Саме тут починається період збільшення словникового запасу дитину. І після цього, у віці приблизно 4-х років, дитина вступає у так звану писемну фазу, після якої наступить фаза читання.
Переливання/пересипання
Відкриття існування власних рук є одним з найперших і найголовніших досягнень дитини. Саме тому, задля розвитку здібностей, концентрації і рівноваги, важливою є постійна практика. Ігри, які передбачають дії руками, надзвичайно захоплюють дітей і сприяють їхньому розвитку. Тому нас дорослих не повинно ані лякати, ані дивувати, коли дитина, яка цілковито занурилась у постійне повторення якоїсь банальної на наш погляд дії, не реагує на наші звертання в її бік. Для дитини повторення є синонімом зосередження. Так безкінечне відкриття і закриття крану з водою або шафи є лише ознакою того, що дитина вбирає в себе нові знання.
Завдяки різним діям руками дитина розвиває власний розум, саме тому рукам малюка потрібна постійна практика і конкретні вправи.
Одна з найвідоміших ігор за методом Монтессорі – це пересипання/перекладання/переливання. Перекладати камінці, або макарони, або ґудзики з одніє миски в іншу — це вправа, що розвиває координацію й увагу, а в кінцевому результаті — дитячу автономність. Саме тому дітям потрібно надати можливість грати в пересипання/перекладання. Варіантів цієї гри безліч. Декілька прикладів:
12-15 місяців
Одна велика коробка з борошном (або манкою, плюс невеличкі іграшкові тваринки). Дозволити дитині вільно малювати пальцями, розкладати в середині коробки мушлі чи будь-які інші об’єкти.
15-20 місяців
дві глибокі тарілки різного кольору, одна ложка, рис (макарони, горох тощо). Показати дитині, як перекладати ложкою вміст однієї миски в іншу.
24-36 місяців
дві глибокі тарілки, в одній вода, шприц. Втягувати воду шприцем з однієї миски, потім виливати в іншу. Або просто поставити перед малюком декілька келихів, різного кольору, і дозволити йому переливати воду з одного в інший.
30-36 місяців
дві глибокі тарілки (в одній з них вода), кольорова губка. Опускати губку у воду, а потім вичавлювати з нею воду в другій мисці. Тощо.
Справжні ножі і ножиці
Пластикові речі не навчають дитину бути обережною, тому їй потрібні справжні столові прибори (використання яких повинно відбуватись під пильним наглядом батьків). Марія Монтессорі говорила, що дітям потрібні вправи з “практичного життя” на реальній домашній кухні:
20 місяців
Різати відварені овочі. Достатньо мати підніс, ніж із заокругленим кінчиком, миску із відвареними овочами або м’якими фруктами, дошку для нарізання. Показати дитині, як нарізати і складати вже нарізані елементи в миску.
З 24 місяців дитині вже можна показати, як отримати свіжий, натуральний сік. Все просто: потрібно розрізати фрукт, взяти одну його половину і витиснути сік завдяки ручному соковитискувачу для цитрусів (той, що із конусоподібною насадкою зверху і контейнером для соку знизу). Перелити сік в келих, а шкірки від фрукту скласти в миску. Повторити цю вправу дуже повільно й так, аби дитині було добре видно кожну дію.
24-30 місяців
В цьому віці вже можна показати дитині, як натирати сир, як збирати крихти зі столу. “Залишки” після такої гри не можна викидати. Малюк може їх з’їсти сам, або запропонувати комусь із родини.
3-4 роки
В цьому віці можна навчити дитину шити/пришивати. Для цього потрібно намалювати разом із дитиною фігури (квіти, серця, геометричні фігури) на кольоровій міцній тканині, вирізати її і показати дитині, як пришити їх до іншої тканини.
Звичайне тісто
Тісто-пластилін — це не тільки розвага, яка з часом здатна зайняти дитину на цілу годину, це ще й розвиток дитячої креативності. Гра з тістом заспокоює не тільки дитину, але й дорослих. Існує чимало рецептів приготування, формулу завжди можна модифікувати і покращувати.
Пропоную найпростіший рецепт для приготування тіста-пластиліну власноруч:
- Пів склянки теплої води.
- Декілька крапель харчового барвника (можна й без нього).
- Грам 20-30 солі.
- Поволі додаємо борошно, перемішуємо.
Коли тісто стає вже більш в’язким, викладаємо на стіл (дошку), вимішуємо, додаючи стільки борошна, скільки буде потрібно аби маса стала в’язкою і не прилипала до рук. Зберігати в холодильнику в щільно закритому пакеті (краще ті, що з зіпом). Можна приготувати декілька таких пакунків різного кольору. Дитина зможе його різати, розкачувати і вирізати різні фігури формами для печива тощо. Це безпечна і натуральна іграшка. (Хоча подібні ігри краще проводити під наглядом дорослих).
Для нашого малюка блакитне тісто-пластилін — це нескінченне джерело натхнення, гра, яка може тривати навіть годину. Для мене — можливість спокійно приготувати вечерю без участі цього талановитого помічника.
Всі перераховані ігри не потребують жодних нереальних фінансових затрат і передбачають використання фактично того, що є у мами “під рукою”. І найголовніше – вони захоплюють дітей й ефективно сприяють їхньому психо-фізичному розвитку. Якщо ж дорослий ще й цікаво пояснюватиме всі дії словами, то подібні вправи стануть гарним методом розвитку лінгвістичних навичок малюка.
