Дитячі садки в Італії. Система виховних і навчальних закладів

Дитячі садки в Італії – це буденність, до якої дітей привчають майже відразу. У цій країні дуже мало матерів, які сидять вдома з дитиною після року. Це шокуючий факт для багатьох українських батьків, адже деякі з них вважають, що віддавати дитину в ясла (або бодай навіть няні) в такому малому віці — це безвідповідальність і ознака поганої мами-зозулі, яка народила, а займатись дитиною не хоче (це стислий переказ, того, що мені довелось почути вже не раз). Для того, щоб ще більше роздратувати таких критиків скажу, що італійок, які залишають дитину вдома до 2-х або 3-х річного віку взагалі одиниці, і то, більшість із них сто відсотків мають няню. В той самий час більшість мам в Україні вимушено чи за бажанням залишаються з дитиною до виповнення нею 3-х років.

Різниця, як бачите, колосальна. Це реально різні світогляди, соціальні умови і стилі життя між якими прірва… І не може ж так бути, що в Італії всі мами-зозулі? Просто підхід до виховання і самоусвідомлення жінки себе як жінки, матері й дружини тут трошки інший, та ще й держава не зовсім підтримує довге материнство..

Щоб краще зрозуміти, чому в Італії батьки “кидають” власних дітей, скажу декілька слів про італійську систему освіти.

Структура виховних і навчальних закладів в Італії

Навчальні і виховальні заклади в Італії мають три юридичні форми: державні, приватні на рівні з державними (мають більше свободи в обранні напрямку культурного навчання й виховання, але дотримуються державної освітньої програми; дипломи аналогічні державним; більшість із цих закладів католицькі), приватні (належать іншим державам тощо. Диплом цих закладів потребує процедури державного визнання, або інколи й додаткового державного іспиту).

1. Соціальні послуги (сервіс) виховного типу. Вони не вважаються безпосередньою частиною початкової освіти, проте, виконують виховну функцію, і допомагають в реалізації завдань початкової освіти. Себто, вони психологічно й інтелектуально готують дітей до школи. До таких структур належать: а. Дитячі садки (ясла) для дітей від 3-х місяців (!!!) і до 3-х років. Вони не є обов’язковими, але користуються неабиякою популярністю; б. Відділення Весна, пов’язане з дитячими садками (яслами) і дитячою школою (дитячим садком), для дітей від 2-х до 3-х років. Це експериментальні структури, які також не є обов’язковими.
2. Дитяча школа (у нас це називається дитячим садочком). Розрахована для дітей віком від 3-х (2 з половиною) до 6-ти років і не є обов’язковою.
3. Початкова школа (6-11 років, обов’язкова)
4. Середня школа першого рівня (11-14 років, обов’язкова).
5. Середня школа другого рівня (14-16 років — обов’язкова. Не є обов’язковою для дітей віком від 16-ти до 19 років). До цієї категорії навчальних закладів належать: а) ліцеї (навчання 2+2 роки. Після державного іспиту учень отримує диплом, який дозволяє продовжувати навчання в університеті); б) технікуми (навчання 2+2 роки. Після державного іспиту видається диплом в області технічної освіти, який дозволяє працювати за відповідним фахом); в) інститути (навчання 2+2 роки. Після державного іспиту видається диплом професіональної освіти, тобто кваліфікованого працівника певної галузі).
6. Інститути Вищої освіти в галузі мистецтва, музики і танців.
7. Університети.

Дитячі садки з 3-х місяців

Як я вже зазначила вище, дитячі садки в Італії – це виховні структури для дітей від 3-х місяців до 3-х років. Погоджуюсь, 3 місяці звучить страшно, але перед тим, як осуджувати враховуйте той факт, що в Італії не існує декретів, які тривають роками. Стандартний період обов’язкової декретної відпустки, у разі пологів і вагітності без ускладнень, — це 5 місяців (2 перед пологами і 3 після), це час коли Ви продовжуєте отримувати 80 відсотків Вашої стандартної зарплати.

Існує також так звана “батьківська відпустка” чи “факультативний декрет”. Це 6 місяців відразу після обов’язкового декрету, якими можна скористатись протягом наступних 12 років життя дитини. Ці 6 місяців можна використати всі разом й відразу, або розбити на дні (тижні, місяці, або навіть години). Це період, коли ви можете бути відсутні на роботі, але за цей час вам нараховують лише 30 відсотків від стандартної платні, якщо дитина до 8 років. Коли ж дитина має вік від 8-12 років: вам просто надають право бути відсутніми на роботі, цей час не оплачується ніяк.

Іншими словами. Якщо жінка йде в декрет на 8 місяці вагітності, обов’язкова декретна відпустка закінчується, коли дитині виповнюється 3 місяці. А потім таке, або няня (якщо сімейний бюджет дозволяє), або бабусі (в кого є), або ясла… Багато хто з моїх знайомих відразу скористались факультативним декретом, вийшли на роботу парт-тайм (себто такий декрет триватиме 12 місяців), щоб принаймні бачити дитину пів дня.

Що тут скажеш, феміністки перестарались, й взагалі викривили цей термін.. Рівність отримано, але права дитини й матері трохи загубили, в процесі цього отримання. Тож маємо дві крайнощі: одна в нас в Україні — до 3-х років вдома, інша тут в Італії — майже відразу на роботу. Як на мене, і в більшості своїй це найтиповіша тут практика, найкраще віддавати дитину в рік: дитина вже більш автономна і в діях і в їжі, та й мама психологічно готова вийти із підпілля.

Саме тому, логічним є й те, що держава надає ці соціальні сервіси у вигляді садків з 3-х місяців.

Виховання в дитсадках

Італія має великий досвід в дошкільній освіті й вихованні, адже уявіть, що перший дитячий садок тут з’явився ще в 1850 році, в Мілані. В свою чергу закон, який окреслює й регламентує суть і діяльність цих структур з’явився лише в 1971 році. Згідно нього дитячі садки по своїй суті — це соціальне обслуговування в інтересах громадськості.

Основні завдання дитячих садків:

1. Виховання. Допомога батькам у вихованні, через реалізацію Програм Виховання, які направлення на розвиток дитини, відповідно до віку і темпів розвитку.
2. Соціалізація. Садок — це місце де діти спілкуються (вербально й невербально) між собою й вчаться бути з іншими дітьми.
   В Україні ж я часто чула тезу про те, що до 3-х років дітям не потрібна соціалізація. Хм.. Залежить, але я бачу, як мій 17 місячний син в дитсадку починає розуміти, що він не Всесвіт. І я бачу в цьому лише позитивні моменти. До того ж він багато чого вчиться від старших (дворічних :)). І, головне, йому там дуже весело й зранку мені інколи навіть забувають помахати “Чао-чао”…
3. Культурна мета, адже пропонують культурну модель рівності і поваги до прав дитини.

В Італії існує велика кількість типів дитячих садків, адже це надзвичайно розвинена категорія виховних закладів. Ось деякі з них:

• Мікро садок. 12- 15 дітей.
• Родинний садок. Садок на території квартири, будинку, заснований якоюсь асоціацією чи групою батьків.
• Вихователька на дім.
• Дитячий центр – це дитячі садки, пов’язані з якоюсь школою. Тощо.

Як бачимо, країна, де материнство обмежили в часі, вирішила створити систему, яка вирішить питання “де залишити дитину?”. Тим не менше, щоб не бачите цю ситуацію лише в чорно-білій перспективі, треба пам’ятати, що це не лише структури для паркінгу (до речі, бейбі-паркінги теж інсують) дитини, але розвинена й дієва, виховна й освітня система для найменших.